деяка кількість

1. adj

1) якийсь, який-небудь

2) деякі, одні, інші

3) якась кількість, небагато

4) чимало; немало, багато

5) амер.розм. відмінний, хоч куди

2. adv

1) приблизно; близько

2) амер. дуже, значно

3) ледве, ледь-ледь

3. pron indef.

1) дехто, деякі, одні, інші

2) дещо

3) деяка кількість, небагато

4) кілька, небагато, трохи

5) хтось, щось

* * *

1) який-небудь, ( хоч) якийсь; якийсь

2) деякі, одні; інші

3) деяка кількість, небагато, трохи

4) чимало

5) cл.; cл. відмінний, хоч куди

6) у сполученнях

1) приблизно, біля

2) трохи, дещо

3) cл. дуже, значно

4) дiaл. злегка; ледь-ледь

1) дехто, деякі, одні; інші; дещо, деякі, одні; інші

2) деяка кількість, небагато; трохи, небагато

1. n

1) деяка кількість, частка

2) велика кількість, купа

3) роздача, акт видачі

4) карт. здача

5) ділянка

6) угода

7) амер. політичний курс; економічна політика

8) pl соснові (смерекові) дошки, дільси; соснова (смерекова) деревина; деревина м'яких порід

2. adj

1) сосновий, смерековий

2) зроблений із соснової (смерекової) деревини

v (past і p.p. dealt)

1) розподіляти, роздавати; видавати, відпускати; постачати; наділяти (звич. deal out)

2) завдавати (удару)

3) займатися (чимсь — in, with)

4) бути клієнтом, купувати (у когось — with, at)

5) мати справу, спілкуватися (з — with)

6) вести справу, розглядати питання, обговорювати, трактувати (щось — with)

7) (with) наштовхуватися (на щось), боротися (з чимсь)

8) поводитися (по відношенню до когось — with)

9) братися до роботи, починати діяти

* * *

1) деяка кількість, частина; велика кількість, купа, сила

2) роздача, акт видачі; кapт. здавання

1) розподіляти, роздавати; відпускати, видавати, постачати (звич. deal out); кapт. здавати

2) наносити, завдавати ( удару); заподіювати ( страждання)

3) (in, with) займатися ( чим-небудь); торгувати ( чим-небудь); займатися торгівлею

4) (with, at) бути клієнтом, купувати ( у певному магазині)

5) ( with) мати справу ( з чим-небудь); відати ( чим-небудь); розглядати, трактувати, обговорювати ( що-небудь)

6) стикатися ( з чим-небудь); боротися ( з чим-небудь)

7) ( with) мати справу ( з ким-небудь), займатися ( ким-небудь), справлятися, домовлятися

8) (with, towards, by) обходитися, поводитися ( стосовно кого-небудь)

1) угода

2) aмep. політичний курс; економічна політика

1) pl ялинові або соснові дошки, дильси

2) ялинова або соснова деревина, деревина м'яких порід

1. n

1) число, кількість

2) певна кількість, ряд

3) pl велика кількість, безліч

4) порядковий номер (тж index number)

5) номер, число, випуск (видання)

6) номер програми (виступу)

7) мат. сума, число, цифра

8) грам. число

9) розм. зразок, взірець

10) розм. наркотик

11) pl амер., розм. підпільна лотерея; махінації

12) pl арифметика

13) показник, число; коефіцієнт

14) розмір, ритм, метр

15) pl поет. вірші

2. v

1) нумерувати

2) налічувати

3) зараховувати

4) рахувати; перераховувати

5) призначати

* * *

1) число, кількість

2) вiйcьк. кількість озброєння

3) ( порядковий) номер; номер ( будинку) (викор. у cкop. формі No)

4) номер, випуск ( видання)

5) номер програми, виступ

6) що-небудь, що виділяється, що кидається в очі; дівчина, дівчисько

7) pl; = numbers game

8) cл. наркотик

9) pl позивні

10) сума, цифра; число

11) гpaм. число

12) cпeц. показник, число, індекс

13) пoeт., мyз. метр, розмір; ритм; pl; пoeт. вірші

1) нумерувати

2) нараховувати

3) (among, in, with) зараховувати; числити (ким-небудь, чим-небудь)

4) рахувати, перераховувати

1) який-небудь, ( хоч) якийсь; якийсь

2) деякі, одні; інші

3) деяка кількість, небагато, трохи

4) чимало

5) cл.; cл. відмінний, хоч куди

6) у сполученнях

1) приблизно, біля

2) трохи, дещо

3) cл. дуже, значно

4) дiaл. злегка; ледь-ледь

1) дехто, деякі, одні; інші; дещо, деякі, одні; інші

2) деяка кількість, небагато; трохи, небагато

1) число, кількість

2) вiйcьк. кількість озброєння

3) ( порядковий) номер; номер ( будинку) (викор. у cкop. формі No)

4) номер, випуск ( видання)

5) номер програми, виступ

6) що-небудь, що виділяється, що кидається в очі; дівчина, дівчисько

7) pl; = numbers game

8) cл. наркотик

9) pl позивні

10) сума, цифра; число

11) гpaм. число

12) cпeц. показник, число, індекс

13) пoeт., мyз. метр, розмір; ритм; pl; пoeт. вірші

1) нумерувати

2) нараховувати

3) (among, in, with) зараховувати; числити (ким-небудь, чим-небудь)

4) рахувати, перераховувати

1. n

незначна кількість

2. adj

1) мало, небагато; небагато хто, мало хто

2) рідкісний

* * *

1) небагато, мало

2) кілька, декілька, мало

1. n

1) тяга, тягове зусилля

2) націджування; відціджування

3) ковток

4) частка, певна кількість, порція, міра, мірка; доза (рідких ліків)

5) потік (води)

6) протяг

7) затяжка

8) усмоктування

9) закидання (невода); улов

10) мор. осадка; водотоннажність (судна)

11) упряж

12) мед. пухир

13) pl шашки, дамки (гра)

2. v

1) складати план (проект); робити ескіз

2) відбирати, виділяти

* * *

1) тяга, тягове зусилля

2) націджування; відціджування

3) ковток; частка, частина, деяка кількість, порція, міра; доза ( рідких ліків)

4) потік ( води)

5) = draft I 10; протяг

6) затяжка; усмоктування, засвоювання

7) закидання ( невода); одне закидання невода; тоня, улов; 20 фунтів вугра ( міра ваги)

8) мop. осадка ( судна)

9) = draft I 2,; = draft I 1

10) = draft I 5

11) = draft I 3

12) упряж

13) розтягування; тeкcт. витяжка; нитка

14) мeд. пухир

1) небагато, мало

2) кілька, декілька, мало

1. n

1) деяка кількість

2) pl деталі, подробиці

2. adj

1) кілька

2) різний

3) кожний, окремий, окремо взятий

4) особистий, окремий, свій

5) юр. індивідуальний; що належить одній особі

6) подільний, віддільний

7) багато

3. adv

1) окремо; індивідуально

2) юр. кожний окремо

* * *

1) декілька; різний

2) icт. кожний, окремий, окремо взятий; окремий, особливий, свій; юp. індивідуальний, який належить одній особі

3) юp. подільний, віддільний

1) деяка кількість, частина; велика кількість, купа, сила

2) роздача, акт видачі; кapт. здавання

1) розподіляти, роздавати; відпускати, видавати, постачати (звич. deal out); кapт. здавати

2) наносити, завдавати ( удару); заподіювати ( страждання)

3) (in, with) займатися ( чим-небудь); торгувати ( чим-небудь); займатися торгівлею

4) (with, at) бути клієнтом, купувати ( у певному магазині)

5) ( with) мати справу ( з чим-небудь); відати ( чим-небудь); розглядати, трактувати, обговорювати ( що-небудь)

6) стикатися ( з чим-небудь); боротися ( з чим-небудь)

7) ( with) мати справу ( з ким-небудь), займатися ( ким-небудь), справлятися, домовлятися

8) (with, towards, by) обходитися, поводитися ( стосовно кого-небудь)

1) угода

2) aмep. політичний курс; економічна політика

1) pl ялинові або соснові дошки, дильси

2) ялинова або соснова деревина, деревина м'яких порід

1) row, line; військ. file; rank

2) (деяка кількість, серія) а number of, set

3) мат. series

4) біол. order

5) мист. row, tier

1) тяга, тягове зусилля

2) націджування; відціджування

3) ковток; частка, частина, деяка кількість, порція, міра; доза ( рідких ліків)

4) потік ( води)

5) = draft I 10; протяг

6) затяжка; усмоктування, засвоювання

7) закидання ( невода); одне закидання невода; тоня, улов; 20 фунтів вугра ( міра ваги)

8) мop. осадка ( судна)

9) = draft I 2,; = draft I 1

10) = draft I 5

11) = draft I 3

12) упряж

13) розтягування; тeкcт. витяжка; нитка

14) мeд. пухир

кількість (-кости) (редко скількість), число, численність (-ности), (отношение) міра. [Коли така кількість дійсних членів не прибуде на спільне зібрання, то вибори переносяться (Ст. Акад. Н.). Ся книга є спроба пояснити скількість фактичного матеріялу (Грінч.). Хоч мале число полегкости собі мали (АД. 1). Панам зручніше було правити з меншою численністю людей (Кон.). Людей тут була вже не та міра (Звин.)]. Большое -во - велика кількість (численність), великість. В большом -ве - у великій кількості, у великому числі, у великій мірі. Огромное (несметное неизмеримое) -во (множество) - сила, велика сила, сила силенна, незліченна (незчисленна) сила, безліч (-чи), безмір (-ру), (фам.: масса) шмат (-ту). [Чи зможе сільський глядач орієнтуватися серед сили людей та подій? (Грінч.). Велика сила артистів-малярів захоплюється портретами (Наш). Безліч літ (Л. Укр.). Безліч не аби-якої сили (Єфр.). Ще того поля - безмір (Коцюб.). Худоби було шмат (Рудан.)]. Достаточное -во - достатня кількість, доволі. Иметься, имеющийся в достаточном -ве - см. Достаточный 2. Изрядное -во - чимало, читрохи. Некоторое (известное) -во - деяка (певна) кількість, деяке (певне) число, деяка міра, дещо, скільки(сь), скільки-там. [Дайте йому скільки-там грошей (Звин.). Дещо грошей у мене є (Звин.)]. Какое -во? - скільки? яка кількість? (яка) сила? [Грошей не стане. - А сила-ж грошей вам треба? (Звин.)]. В каком -ве? - в якому числі? якою мірою? Учёт по -ву - облік на кількість. Дело не в -ве - справа не в числі, не в мірі, не в кількості. Дело не в -ве, а в качестве - справа не в числі, а в добротності (в добрих прикметах); справа не в кількості, а в якості.

* * *

мест. неопр.

1) (какой-то) якийсь, деякий(сь), котрийсь, один, (с оттенком пренебрежения) якийсь-там, котрийсь-там. -рый человек - якась (котрась, одна, якась-там, котрась-там) людина. -рое время - який(сь) (деякий, реже котрийсь) час, яка(сь) часина. [Коло цього твору якийсь час крутилася увага громадянства (Крим.). Мовчить який час, далі не видержує (Л. Укр.). Через який час полічить (гроші) і перехова у друге місце (Грінч.). Жде до котрогось часу (Номис). Молодиця спинилася; якусь часину вона придивлялась (Коцюб.)]. В продолжении -рого времени - який(сь) (деякий) час, яку(сь) (деяку) часину. На -рое время - на який(сь) (деякий) час, на яку(сь) (деяку) часину. В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве - в деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.); не в нашій землі - в далекій стороні; в якомусь царстві, тридесятому державстві. [Пригоди в Ґрюневальді, - якомусь царстві, тридесятому державстві, - принця Отто (М. Калин.)];

2) (кое-какой, известный) деякий (р. деякого, до деякого и (редко) де до якого и т. п.), декотрий; (известный, определённый) певний; (кое-какой) де-не-який, який-не-який, (пренебр.) який-такий, такий-сякий, сякий-такий; (пустячный) якийсь. [Забравши деяких троянців, п'ятами з Трої накивав (Котл.). Деякі варяги з грецького царя служить наймалися (Куліш). Деякі ідоли бронзового періоду мають вигляд досить гарний (Л. Укр.). Деякий матеріял до міркуваннів про се (Грінч.). Навіть і в вірі була деяка одміна у нас проти їх (Грінч.). Сонечко підлизує сніг де з яких горбиків на піску (Квітка). Декотрі грецькі купці (Крим.). Не міг втримати думки про потворність декотрих білих людей (Кінець Неволі). Я пригадую тільки декотрі його жарти (Н.-Лев.). З ним Лаговський мав декотру знайомість (Крим.). Певну кількість книжок продано (Київ). З того завзяття було-б нічого не вийшло, коли-б не щасливий випадок, що показав який-такий заробок (Франко)]. -рое количество - деяка (певна, якась) кількість, деяке число, скільки(сь), (пренебр.) скільки(сь)-там. [Дайте йому скільки-там грошей, - і нехай собі йде (Звин.)]. В -рых случаях - в деяких випадках, (изредка) коли-не-коли. -рым образом - деяким чином (робом), (в известной степени) до певної міри, в деякій (в якійсь) мірі;

3) (иной, который) инший, декотрий, котрий и (редко) которий, який; см. Который 4. [В инших губерніях, напр. на півночі Росії, такої землі немає (Доман.). Ти-ж не така, як инші жінки: ти розумієш, що… (Грінч.). Которі селяни вже й пастки становили на тхора, - так ні, не ловиться (Остерщ.). До нас часом і доходять які чутки, але запізно (Брацл.)];

4) -рые (в значении сщ.) - дехто (р. декого, де до кого и до декого и т. п.), декотрі (-рих), деякі (-ких), (кое-кто) денехто (р. денекого). [Дехто брав читати (Грінч.). Трошки згодом вернулись до Бруса дехто і посідали край його (Квітка). Позбирав декого та й учинив проти ляхів тривогу (Сніп). Не всі сплять, що хроплять, - лиш декотрі (Кам'янеч.). Всі сплять, хропуть, а деякі сопуть (Гул.-Артем.)]. -рые подумают, что… - дехто подумає (подумає дехто), що…, декотрі (деякі) подумають, що… -рые из них - дехто (декотрі, деякі) з них;

5) -рые - -рые (одни-другие: из неопр. количества) - деякі - деякі, декотрі - декотрі, які - які, котрі - котрі и (редко) которі-которі, инші-инші, які-ті, инші - а декотрі, инші - а деякі. [Деякі оповідання були друковані, деяких ще й не було тоді (Грінч.). Які лежать, які сидять, які сновиґають по кутках (Грінч.). Которі пристають на се, а которі кажуть - ні (Грінч.). Коні та воли - які пасуться, ті - лягли (Грінч.). Инші гомонять, а декотрі понурі сидять М. Вовч.)].

* * *

1) ( какой-то) яки́йсь, де́який, котри́йсь; ( точно не определённый) пе́вний

2) (кое-какой, незначительный) де́який

3)

4)

1. n

невелика кількість; дещо; небагато; дрібниця

2. adj (comp less, lesser; sup least)

1) маленький, невеликий

2) короткий, нетривалий (про час, відстань)

3) невисокий, невеликого зросту

4) незначний, неістотний, неважливий

5) дрібний, невеликий; малий

6) малий, неголовний

7) дріб'язковий, обмежений

3. adv (comp less; sup least)

1) небагато, мало

2) зовсім не, аж ніяк не

* * *

1) маленький, невеликий ( про розмір); невеликий ( про кількість); слабкий; поганий; короткий, недовгий; невисокий, невисого зросту; cпeц. малий

2) незначний, несуттєвий, неважливий; дрібний, невеликий

3) милий, славний

4) дрібний, дріб'язковий, незначний, мізерний; обмежений

5) призначений для вузького кола; не масовий

1) мало, майже ніскільки

2) ( у реченнях з інверсією) зовсім не, аж ніяк

1) маленький, невеликий ( про розмір); невеликий ( про кількість); слабкий; поганий; короткий, недовгий; невисокий, невисого зросту; cпeц. малий

2) незначний, несуттєвий, неважливий; дрібний, невеликий

3) милий, славний

4) дрібний, дріб'язковий, незначний, мізерний; обмежений

5) призначений для вузького кола; не масовий

1) мало, майже ніскільки

2) ( у реченнях з інверсією) зовсім не, аж ніяк

СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia - сутність, дещо засадниче, підстава) - гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого; деяка реальність, розглянута в аспекті її внутрішньої єдності. В історії філософії С. тлумачилась по-різному: як субстрат, як сутнісна властивість, як те, що здатне до самостійного існування, як підстава і центр змінності предмета, як логічний суб'єкт. В онтологічному аспекті залежно від загальної спрямованості філософських учень вирізнялися одна (монізм), дві (дуалізм), множина (плюралізм) С. Як специфічно філософський (матафізичний і логічний водночас) термін "С." вводить Аристотель, який ототожнював С. із першою сутністю ("усією"), тобто чимось засадничим, котре невід'ємне від речі в її індивідуальності, і разом з тим характеризував С. як логічну категорію, якій у висловлюванні (реченні) відповідає підмет. У давньогрецьк. філософії релевантно до її загальної онтотеологічної інтенції можна говорити і про тлумачення С. як субстрату і першопринципу змінності речей (напр., стихії мілетців, "вогонь-логос" Геракліта, "атоми" Демократа). Тлумачення Аристотелем форми як першопричини, що зумовлює визначеність речей, започаткувало розрізнення тілесної і духовної С., котре у середньовічній філософії вилилось у спір між номіналізмом і реалізмом про "субстанційні форми" сущого. У Новий час онтологічне розуміння С. як граничної засади буття започатковане в емпіризмі Бекона, який ототожнив С. із формою конкретних речей. Декарт цій якісній інтерпретації протиставив раціоналістичне вчення про дві С.: матеріальну (для якої характерна протяжність і кількісне вимірювання) і духовну (мислительну). Спіноза долає цей дуалізм на ґрунті пантеїстичного монізму: мислення і протяжність - не дві С., а два атрибути єдиної С. Ляйбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і неподільних С., які характеризуються самодіяльністю, відповідно - активністю і змінністю. Гносеологічне осмислення С. як поняття було запропоноване Локком, для якого С. є однією із складних ідей В. ерклі заперечував поняття матеріальної С., а Г'юм, відкидаючи існування як матеріальної, так і духовної С., вбачав в ідеї С. деяку цілісну гіпотетичну асоціацію. Кант долає як "онтологізм", так і "гносеологізм" тлумачення С. Остання необхідна для теоретичного пояснення явищ, оскільки є умовою можливості досвіду. Відтак С. - це не незмінний речовий субстрат, а внутрішньозмінне діалектичне поняття. Цю думку підхоплює Гегель, який, ототожнюючи мислення і буття, вказує на внутрішню суперечність як джерело саморозвитку С., поєднуючи її у такий спосіб із самодіяльністю суб'єкта. С. - ступінь розвитку абсолютної ідеї і свідомості суб'єкта. У діалектико-матеріалістичній течії марксизму С. витлумачується як матерія в розвитку форм її руху, а світ, що розкривається, - як універсум діяльності людини. Критикуючи метафізику, позитивізм і неопозитивізм, відкидають і поняття С. як рудимент буденної свідомості і хибного натуралістичного подвоєння дійсності в процедурах та мові науки. Як і у позитивізмі, традиційна логіка і гносеологія, що базувались на понятті С., заперечуються прагматистами у фікціоналізмі Файхінгера. Кассирер дає функціональне витлумачення С., а Гуссерль, вбачаючи у фізичному предметі лише мислительну єдність, вказує, що субстантивація свідомості є наслідком кризи європейської науки і європейської культури. Розкриваючи засади останніх як власне метафізичні, Гайдеггер у субстанційному тлумаченні світу як реально сущого і підвладного людині вбачає наслідок його метафізичного суб'єкт-об'єктного роздвоєння. Виникнення категорій суб'єкта і об'єкта Гайдеггер пов'язує із структурою європейських мов. Із розвитком лінгвокультурологічних досліджень С. прочитується як текст, але у постструктуралізмі Дерриди текст - як наслідок тотальної "деконструкції" логоцентризму і метафізики - перестає бути субстанційною константою. Європейська метафізика і логіка заперечуються "плюралістичною онтологією" і "логікою місця" Нісиди Кітаро, відтак відкидається й аристотелівська традиція тлумачення С., ототожнення її із формою, самодостатнім існуванням К. ласичне тлумачення С. зберігається в бергсоніанстві, реалізмі і неореалізмі, неотомізмі.

ЗАКОНОМІРНОСТІ (закони) ДИНАМІЧНІ та СТАТИСТИЧНІ - два основних типи опису (виразу) регулярностей (причинних зв'язків, залежностей, відношень, кореляцій), що виявляються в природному та соціальному світі. З.д. та с. характеризують різні типи розуміння причинних відношень, різні способи пояснення та передбачення явищ. Динамічний закон реалізує ідею однозначного (необхідного) причинного зв'язку: певна причина А необхідно зумовлює певний наслідок В. Тобто для даного об'єкта (явища, сутності) за даних умов здійснюються точно визначені ситуації (події, явища). В кількісній формі динамічний закон фіксує однозначний зв'язок значень деяких величин: точне значення одних величин зумовлює точне значення інших величин. В класичній фізиці динамічні закони описували рух планет, механічні, термодинамічні та електромагнітні явища і мали статус єдино адекватної форми законів природи. Абсолютизація ідеалу динамічних законів привела до т. зв. "лапласівського детермінізму" (світ розглядали визначеним у всіх деталях і повністю обчислюваним на основі рівнянь механіки Ньютона). Проте вже в XVII ст. виникає статистика і формується при дослідженні соціальних явищ (народжуваність, смертність, страхова справа) уявлення про статистичні закономірності. Особливого поширення ці уявлення набули завдяки працям бельг. вченого Кетле (XIX ст.) С. татистичні закони стосуються опису т. зв. "масових" (колективних) явищ, істотно обмежуючи поняття однозначної причинності: сукупність подій масового явища розглядають як наслідок багатоманітності комплексу причин, у якій поряд з причинами загальними, сталими (вони визначають саме існування масової сукупності як деякої цілісності) діють випадкові причини, що визначають індивідуальність окремих елементів сукупності. Статистичний опис спирається на т. зв. "закон великих чисел": чим більша чисельність елементів спостережуваного масового явища, тим з більшою повнотою і необхідністю виявляється деяка загальна закономірність, спільна для всієї сукупності подій даного типу (напр., у вигляді т. зв. "середніх величин"), у той час як відхилення окремих індивідуальних випадків "компенсують" одне одного. Свого точного виразу "закон великих чисел" набуває за допомогою математичного апарату теорії ймовірностей. Статистичний закон не дає однозначних передбачень, що стосуються окремих елементів масового явища, і визначає імовірнісний розподіл значень певної величини в індивідуальних випадках. Тому статистичні закони розглядають як імовірнісні закономірності. В XX ст. з переходом до некласичної та постнекласичної науки визначилася фундаментальна роль статистичних (імовірнісних) законів не лише в фізиці (атомна фізика), а й у біології (генетика), кібернетиці, соціогуманітарних науках, синергетиці. Філософські дискусії навколо проблеми гносеологічного статусу статистичних законів засвідчили, що динамічні закони є ідеалізаціями, які "приховують" за собою певні статистики, випадковість і масові явища. Водночас виявилася своєрідна доповняльність двох типів законів для опису складних, здатних до еволюції та самоорганізації систем (синергетика).